Зенненхунд — загальна назва чотирьох порід собак, які входять до групи швейцарських гірських і пастуших. Деякі неофіційні класифікації до зенненхундів включають також піренейських гірських собак, але Міжнародна кінологічна федерація (FCI) класифікує їх як молосів. Як бачимо з назви (sennen по-німецьки «худоба», hund — «собака») і класифікації, порода Зенненхунд призначена для випасу худоби, перегону стада і захисту від хижаків. Насправді ця група порід багатофункціональна. Вони стають відмінними охоронцями, компаньйонами, провідниками, рятувальниками. Великих представників породи можна використовувати для перевезення вантажів. Собаки мають різний тип шерсті триколірного забарвлення. За тілобудовою бувають великі і середні, але у всіх міцний скелет і сильна статура.

Історія зенненхундів 

Зенненхунд — одна з найдавніших порід. Кінологи не мають єдиної думки щодо їхнього походження. За однією з версій, перші швейцарські зенненхунди з’явилися в епоху романізації території сучасної Швейцарії у результаті схрещування молосів з місцевими гірськими собаками. Інші фахівці припускають спорідненість з мастифами, фінськими пастушими собаками. Доведено, що зенненхунди і ротвейлери мають спільних предків. Схожість є у зовнішності, але за характером вони абсолютно різні. Швейцарські селяни цінували силу і витривалість, які ця порода успадкувала від догів.

Цікаво, що предки сучасних бернських зенненхундів увійшли в історію Швейцарії. У 1489 році в селах навколо Цюріха відбулося селянське повстання проти бургомістра Вальдмана, який видав наказ про винищення великих селянських собак. Тварини нібито ламали виноградники і нападали на дичину. Заворушення захопили сам Цюріх. Усе завершилося стратою бургомістра.

Робочих, пастуших, сторожових собак з характерним триколірним забарвленням розводили у багатьох районах Швейцарії. Їхній розвиток пішов різними шляхами, з урахуванням якостей, які були найбільше потрібні тій чи іншій місцевості. Не виключено, що предки у порід цієї групи були різні. Офіційний поділ загальної групи швейцарських пастуших і скотогінних собак на окремі породи розпочався на межі XIX-XX століть:

  • На виставці 1902 року представили породу Дюрбехлер, яка сформувалася переважно в комунах Дюрбах та Бургдорф округу Берн. У 1907 затвердили стандарт і розпочали чистокровне розведення. З 1910 використовується офіційна назва «Бернський зенненхунд». З 1949 стандарти породи змінилися через в’язку з ньюфаундлендами.
  • Великого швейцарського зенненхунда (гроса) вперше на виставці представили в 1908 році. Офіційно породу визнали наступного року, а порідний стандарт видали у 1939-му.
  • У 1989-му вперше згадується ентельбух — різновид, що походить з однойменного округу. Після виставки 1913 року в Лангенталь його визнали окремою породою, а стандарт вперше опублікували у 1927-му.
  • Перші згадки про собак-попередників сучасних аппенцеллерів датуються 1853 роком. Клуб цієї породи заснували у 1906 році, а порідний стандарт розробили у 1916-му.

У класифікацію FCI всі різновиди швейцарських зенненхундів внесли у 1954 році.

via GIPHY

Особливості та опис зенненхундів

Усі зенненхунди, незалежно від типу шерсті, мають триколірне забарвлення. Основний колір — чорний. В аппенцеллерів можливий коричневий. З ними контрастують білі та руді плями, вставки, підпалини. Біле забарвлення має шия, передня частина морди і зона між очима. Кінчики лап та хвоста також можуть бути білими. Руді вставки розташовані на лапах, грудях в області пліч, під хвостом, на вилицях, підборідді, над очима. Раніше руді овальні плями над надбрівними дугами селяни вважали другою парою очей, що дозволяють бачити Бога.

Спільними рисами для всіх представників цієї групи є:

  • Міцний скелет і добре розвинена мускулатура.
  • М’язисті кінцівки.
  • Широка пряма спина.
  • Клиноподібна голова з рівномірно звуженою мордою, довжина якої приблизно відповідає лобовій частині голови. У собак морда округла, у самок — більш витягнута.
  • Трикутні високо посаджені вуха. У спокійному стані — висячі.
  • Карі очі. Відтінок коричневого у різних порід варіюється.
  • Чорний ніс.
  • Ножицеподібний прикус. В ентельбухів також трапляється прямий. В аппенцеллерів можливий невеликий перекус. Щільні губи темного забарвлення, відсутність слинявості.

Пси більші за формами, аніж самиці. У них масивніша і ширша задня частина тулуба і грудна клітка. Самкам притаманна витончена статура. Ріст, вага, особливості будови, забарвлення залежить від конкретної породи.

Характер породи

У всіх порід цієї групи безліч сильних якостей. Собака зенненхунд вирізняється добродушністю, врівноваженим характером, дружністю щодо інших членів сім’ї і байдужістю до чужих. Представники цієї породи не агресивні, але хоробрі, здатні дати відсіч ворогові. Будуть відважно захищати власника та підопічних.

Чотирилапі цієї породи кмітливі. Однак через притаманну їм повільність іноді здаються лінтюхами. У цих велетнів делікатна психіка. Саме тому з ними потрібно поводитися обережно, без лайки і покарань. У процесі виховання і навчання використовуйте лише позитивні підкріплення.

Собака зенненхунд не переносить байдикування, самотності і тривалої розставання з власником. Тому заводити його варто тим, хто може присвячувати улюбленцеві достатньо часу. Це чудовий вибір для міцної, стабільної сім’ї, людей без житлових і фінансових проблем — великим собакам потрібен простір, а їхнє утримання обходиться недешево. Зенненхунди будуть найкращим вибором для людей з таким самим характером і темпераментом: доброзичливих, терплячих, спокійних. Запальний, дратівливий, неврівноважений господар може перетворити вихованця на невротика.

via GIPHY

Різновиди зенненхундів

До групи швейцарських зенненхундів відносять 4 породи. Кожна має свої особливості.

Бернський зенненхунд 

Найпопулярніша порода у Швейцарії і найпоширеніша у світі. Великі, дещо приземкуваті собаки. Пси в холці сягають 64-70 сантиметрів, важать 39-50 кілограмів. Ріст дорослих самок — 58-64 сантиметри, вага — 36-38 кілограм. Їм притаманні такі особливості:

  • глибокі груди;
  • прямі міцні кінцівки з великими лапами;
  • прямий, довгий, пухнастий хвіст, який звужується донизу; в стані спокою висить, під час руху піднімається трохи вище лінії спини, може злегка згинатися в бік;
  • міцна щелепа з вираженими брилями;
  • карі з бронзовим відтінком очі мигдалеподібної форми;
  • довга, густа, м’яка шерсть з щільним підшерстям, пряма або злегка хвиляста.

Великий швейцарський зенненхунд (грос)

Найбільша порода групи. Ріст псів коливається у межах 65-72 сантиметрів. Вага — 50-64 кілограми. У самок ці показники становлять 60-68 сантиметрів і 48-54 кілограмів. Собаки пропорційно складені, корпус прямокутний, трохи вищі в холці.

Інші особливості:

  • пряма сильна шия середньої довжини, велика голова з плоским широким чолом, заокруглена клиноподібна морда;
  • хвіст середньої довжини, масивний, міцний, прямий;
  • колір очей —  від світло-коричневого до темно-коричневого; форма округла, розмір відносно невеликий, широка посадка;
  • задні кінцівки дещо розставлені, передні розташовуються паралельно.

Собаки цієї породи гладкошерсті з густим щільним підшерстям і шерстяним волосом малої або середньої довжини.

Аппенцеллер-зенненхунд

Ці чотирилапі менші, ніж їхні побратими. Вага коливається у межах 23-27 кілограмів. Дорослі самки сягають 50-54 сантиметрів росту, самці — 52-56. У тварин худорлява атлетична статура, компактні короткі лапи. Вилиці і перехід від чола до морди слабо виражені. Очі невеликі мигдалеподібні. Дуже виразні, але темні. Рідше — світло-коричневі. Аппенцеллер — єдина в групі порода, в якої хвіст згортається в щільне кільце. Пряма густа шерсть середньої довжини має триколірне забарвлення. Основний окрас може бути не тільки чорним, а й світло-коричневим (гавана-браун), підшерстя — чорне або сіре. У собак з коричневою шерстю пігментація носа та губ також коричнева.

Ентельбух-зенненхунд

Невеликий і найрідкісніший різновид. Ентельбухів ще називають мінізенненхунд, оскільки їхній ріст сягає  42-50 сантиметрів, вага — 15-25 кілограмів. Корпус трохи розтягнутий. Хвіст може бути довгим або куцим. Очі — різних відтінків коричневого. Це гладкошерсті собаки з добре розвиненим підшерстям.

Як правильно навчати зенненхунда

Чотирилапі цієї породи кмітливі, добре піддаються навчанню. Проте з ними потрібно бути наполегливими. З вихованцем можна говорити суворішим тоном, але в жодному разі не кричати і не вдаватися до фізичних покарань. Найкраще заохочення для цієї породи — похвала, ласка, увага, ігри та ласощі. Цуценят, особливо гросс та берн, з дитинства варто навчити стрибати на людей під час вітання.

Улюблені ласощі багатьох собак — м’ясні палички від бренда преміум-харчування КЛУБ 4 ЛАПИ.

З фізичних навантажень найкраще підійдуть дог-фітнес і плавання. Дорослих собак з міцними скелетом можна навчити перевозити вантаж. Вони охоче носять сумки з продуктами.

Основні помилки під час виховання і навчання зенненхундів:

  • недостатня терплячість щодо їхньої повільності;
  • зловживання покараннями, агресивна манера навчання;
  • спроба навчити улюбленця всього відразу;
  • передчасний перехід від базового навчання до спеціального, спроби виробити складні навички у молодого собаки (зенненхунд морально та інтелектуально дорослішає до 2-2,5 років).

via GIPHY

Як правильно доглядати за зенненхундом 

Швейцарські гірські собаки погано переносять спеку, високу вологість, тісняву і дефіцит рухової активності. Ідеальні для них умови — заміський будинок з невеликою прибудинковою територією або квартира достатньої площі. Важливо пам’ятати, що навіть собаки з особняків обов’язково мають достатньо гуляти за територією. Якщо собака живе у квартирі, лежанка має стояти на відстані від обігрівачів і сонячних променів.

Зенненхундів не можна замикати у вольєрі, прив’язувати на ланцюг або надовго залишати на самоті. Нестача навантажень і перегодовування призводять до ожиріння і захворювань суглобів.

Розчісування 

Довгошерстих бернських зенненхундів рекомендують розчісувати 1-2 рази в тиждень. Використовуйте гребінець з рідкими зубцями і щітку для підшерстя. Коли собака линяє, необхідне щоденне вичісування. Якщо довга шерсть збилася у ковтуни, їх треба акуратно розплутати або ж зрізати. Представників  гладкошерстих порід розчісувати немає потреби, досить вичісувати щітками раз на 7-10 днів. Коли тварина линяє — двічі на тиждень.

Купання 

У теплий період року бернського зенненхунда купають один раз на три місяці. Взимку водних процедур краще уникати, оскільки шерсть довго сохне. Дозволяйте улюбленцеві повалятися на сухому снігу. Рекомендовано обирати шампунь для чутливої шкіри, адже ці собаки схильні до алергій. Гросів, аппенцеллерів та ентельбухів достатньо купати двічі на рік у період линяння. Вдаватися до водних процедур частіше варто лише у разі сильного забруднення шерсті, яке не можна вивести сухим шампунем.

Раціон харчування

Оптимальний вибір для зенненхундів — промисловий сухий корм. Для гросів і бернів обирайте корм для великих порід з добавками для зміцнення суглобів, високим вмістом білка та помірним — жирів. Це велика порода, і у лінійці бренда преміум-харчування КЛУБ 4 ЛАПИ для таких собак є сухі раціони і смаколики.

Аппенцеллерам і ентельбухам підійде збалансований корм для середніх порід. Основу домашнього раціону має становити м’ясо без кісток, субпродукти, у невеликій кількості — риба. Також собакам необхідні нежирні кисломолочні продукти, крупи, овочі, крім картоплі. Домашнє харчування треба доповнювати вітамінно-мінеральними добавками. Проте тут важливо не переборщити — гіпервітаміноз призводить до алергічних реакцій та інших проблем зі здоров’ям. Про нюанси домашнього раціону читайте у статті Оксани Галан — експертки з поведінки домашніх тварин.

Головна помилка власників зенненхундів — перегодовування тварин. До надмірного апетиту переважно схильні цуценята. Чимало дорослих собак здатні контролювати свою вагу і навіть влаштовувати розвантажувальні дні, коли починають набирати зайві кілограми. Не всі улюбленці такі свідомі, тому власникам слід регулярно зважувати собаку. За потреби — зменшувати порції або переходити на низькокалорійний корм. Якщо чотирилапий на домашньому раціоні, не годуйте його жирним м’ясом, ковбасами, копченими виробами, солодощами, випічкою чи напівфабрикатами. Зі списком заборонених продуктів можна ознайомитися тут.

Вигулювання

Мешканці приватних будинків думають, що якщо випустити улюбленця на двір, то гуляти з ним вже необов’язково. Це неправда. Незалежно від умов проживання собака потребує тривалих прогулянок, фізичних навантажень і активних ігор. Оптимальна тривалість вигулу — двічі на день по 1,5-2 години. Для великих порід достатньо прогулянок у легкому темпі. Середнім, більш енергійним потрібні пробіжки. Влітку бернських зенненхундів бажано вигулювати вранці та пізно ввечері, щоб уникнути перегріву. У дощову погоду рекомендують одягати тварині легкий водонепроникний костюм або комбінезон. Це допоможе захистити шерсть від забруднень.

Важливо! Цуценят великих порід навантажувати повноцінними фізичними вправами можна не раніше 8-9 місяців. Тоді у них остаточно зміцнюються кістки і суглоби. У ранньому віці їм протипоказані стрибки згори вниз, у тому числі під час спуску сходами, а також тривалий біг чи перенесення ваги. Для гармонійного зростання і розвитку годувати цуценят великих порід рекомендовано спеціальним кормом.

via GIPHY

Як обрати цуценя 

Здорове щеня має відповідати таким критеріям:

  • вгодоване тіло;
  • пряма спина без горбів і западин;
  • міцні кінцівки, задні можуть мати О-образне викривлення, але не Х-подібне;
  • велика голова з об’ємною мордою, широкими, притиснутими вухами;
  • хвіст у збудженому стані не має підніматися вище лінії спини чи закручуватися (виняток — аппенцеллер);
  • вільні рухи з опорою на всі 4 кінцівки, без кульгання;
  • чиста, м’яка, блискуча шерсть. Без лупи, лисин, почервонінь і висипань на шкірі. Обов’язково варто звернути увагу на шерсть під хвостом. Якщо вона злиплася, цуценя страждає від розладу шлунку;
  • ясні очі без помутнінь, виділень, живий тямущий погляд;
  • відсутність виділень з носа, вух, а також слини;
  • триколірне забарвлення зі симетрично розташуванням відмітин.

Фізично здорове цуценя без відхилень психіки активне, допитливе, грайливе, охоче йде на контакт, не виявляє агресії чи боязкості.

Зенненхунди схильні до генетичних захворювань, тому купувати цуценят варто лише у перевірених розплідниках з хорошими умовами утримання. Перед покупкою уважно вивчіть усі документи, родовід. Варто поглянути на батьків щеняти, оцінити їхній зовнішній вигляд, поведінку, переконатися у відсутності хвороб.

Яка ціна собаки породи Зенненхунд

Вартість чотирилапого залежить від класу (пет, брід, шоу, топ-шоу), продавця (розплідник або приватний заводчик), породи:

  • бернські 700-1500$
  • аппенцеллер 400-1000$
  • грос 1200-1500$
  • ентельбух  800-1400$

Собаки зенненхунд — ідеальні компаньйони, трудяги, які охоче допомагають власникам, люблять відчувати себе корисними і не терплять неробства. Зенненхунд — універсальні чотирилапі. Їхнє навчання в основному зводиться до розвитку здібностей, закладених на генетичному рівні. Ці тварини звикли до суворого швейцарського клімату і  просторих пасовищ. Тому мешканцям міських квартир варто добре подумати, перш ніж заводити такого улюбленця. Якщо дуже подобаються представники цієї групи, краще вибрати відносно невеликого ентельбуха. Собаки цієї породи доволі невибагливі у доглядф, але потребують регулярного спілкування з власниками, яким безмежно віддані.