Роз'яснює зоопсихологиня і спеціалістка з корекції поведінки тварин Оксана Галан.

Коли йдеться про будь-яку з популярних порід собак, ми передусім згадуємо ще з дитинства знайомі о́брази. Чимало фільмів і серіалів зробили відомими окремі породи, а головного героя наділили особливими якостями. Після кіно мільйони людей асоціюють усіх представників породи з чотирилапим суперстаром. Для кількох поколінь німецька вівчарка — це Комісар Рекс чи Мухтар. Усі акіта-іну — Хатіко. Пуделі — циркові «бабусині» собаки, а сенбернари — зразкові няньки для дітей.

Звісно, особини однієї породи мають спільні риси. Саме тому ми донині цінуємо породне розведення. Однак не завжди загальні характеристики збігаються з якостями головного героя улюбленого фільму. Окрім того, порода постійно трансформується. Розгляньмо детальніше найпоширеніші породні кліше.


«Це ж вівчарка» або пес, який від народження все знає

Німецька вівчарка в уявленні більшості людей — надзвичайно розумний і слухняний службовий собака зі стійкою психікою, який легко переносить спартанський спосіб життя. Це напарник і поліцейський пес.

Вони, дійсно, були однією з найнадійніших робочих порід упродовж багатьох років. Це сталося доволі органічно, оскільки спочатку німецька вівчарка повинна була допомагати людям у господарстві. Це були дуже витривалі собаки, які легко вчилися, чудово сприймали сигнали людини й успішно працювали в «команді». Саме ці якості спричинили їхнє масове використання у ролі службових собак в армії і поліції.

Професійна переорієнтація вплинула на породні риси. Тепер людина використовувала німецьку вівчарку в іншому амплуа. У розведенні постали нові акценти. Утім, готовність співпрацювати з людиною є у вівчарки не за замовчуванням. навчати потрібно будь-якого собаку. Орієнтування на породне кліше призводить до того, що людина заводить пса з думкою, що на нього не потрібно буде витрачати надто багато часу. Мовляв, собака самотужки піджене свої «налаштування» під правила вдома і спосіб життя власника.

via GIPHY

Собаки — бійці

Окремо варто сказати про чималий перелік найбільш тиражованих у медіа як «особливо небезпечні породи». Це американський стаффордширський тер'єр, бультер'єр, пітбультер'єр, аргентинський дог тощо. Зі статей і відеосюжетів раз у раз люди дізнаються про напади собак таких порід на людей, особливо — дітей. До речі, якщо напад скоїть тварина з абсолютно іншої породної групи, то у новинній стрічці це візуалізують, найімовірніше, світлиною саме перерахованих вище багатостраждальних псів.

Чи є агресивність до людей особливістю порід цього списку? Відповідь однозначна — ні. Навіть на самісінькому початку їхнього породного розведення могла заохочуватися агресивна поведінка до собак та інших тварин, але аж ніяк не до людини. Причина більшості конфліктів — у людях, які заводять собак такого типу для реалізації власних амбіцій і бажання самоствердитися. Якщо адекватного виховання нема, а власник конфліктний, то будь-який собака почати проявляти агресивну поведінку, незалежно від породи.

Натомість не йдеться про гнучкість розуму, відмінну реакцію і терпіння псів, яких безпідставно назвали «небезпечними». Мені чомусь жодного разу не траплялася у  ЗМІ історія відомого бультер'єра-каністерапевта, який допомагає дітям з ДЦП, аутизмом, синдромом Дауна, депресією чи фобіями.

Найкращий собака, який ніколи не вкусить дитину

Втілення доброти і лояльності до людей, у тому числі — до дітей. Ідеальний сімейний собака, який одразу займає своє місце у родині. Ви гуляєте в парку з дітьми і псом без повідця, лежите разом на газоні, їсте морозиво і весело бавитеся м'ячем. Найімовірніше, ви вже уявлили лабрадора чи голден-ретривера.

Однак тут починається найцікавіше. За статистикою укусів у США, лабрадори посідають геть не останнє місце і перевершують доберманів і кане-корсо. Будь-який собака може вкусити. Були випадки, коли внаслідок укусів померанских шпіців чи такс помирали діти. Навіть найдоброзичливіший собака потребує виховання і дотримання правил поведінки. Якщо їх немає — хаос не забариться.

Вірність до кінця

Ще один дуже модний стереотип. Хатіко — акіта-іну, втілення справжнього друга, який ніколи не зрадить. Тим часом цих собак довгий час залучали для полювання на великих звірів, як кабани чи олені. Акіта-іну також належить до так званих аборигенних порід, які сформувалися з мінімальним втручанням людини. Навряд чи можна назвати їх аж такими людиноорієнтованими.

Та й сам Хатіко не є прикладом вірності. Це собака, який втратив власну базу безпеки в особі господаря і мав сформовані звички. Звичні механізми поведінки тварини дозволили впоратися з труднощами і продовжувати жити з отриманням необхідних ресурсів. Хатіко приходив в однаковий час на одне і те саме місце, отримував увагу і їжу. Це, ймовірно, і спричинило настільки наполегливу поведінку, якою так захоплюється чи не увесь світ.

Вірність і відданість завжди нас підкуповують, навіть якщо причини за цим цілком прозаїчні. Насправді, акіта-іну — волелюбний собака і часто не терпить ніжностей. Зачаровані образом Хатіко власники, доволі довго вчаться жити з норовливою твариною, яка прагне самостійно вирішувати у більшості життєвих ситуацій.

via GIPHY

Породи змінюються

Екранні образи і давно сформована суспільна думка заважають самим собакам і приносить розчарування людям.

Я знаю багатьох доброзичливих стаффордширських тер'єрів, лякливих вівчарок і бордер-коллі, абсолютно не здатних навчатися через надмірний рівень збудження.

Не можна орієнтуватися на образ породи. Не керуйтеся стереотипами і дитячими уявленнями про знайомих псів.

Усі породи змінюються. Ми цінуємо у собаках уже абсолютно інакші якості. Вони ведуть інший спосіб життя і це не може не відображатися на поведінці. Відкиньте думки про Рекса, Хатіко і Лессі. Реальність суттєво відрізняється від цих героїв.

Собака — завжди собака насамперед. І лише потім — порода.