Стаття зоопсихологині і фахівчині з корекції поведінки домашніх тварин Оксани Галан

Популярність — це точно добре для конкретної породи? Як у гонитві, покликаній задовольнити попит любителів собак можна створити не зовсім те, чого прагнули на старті? Розгляньмо на прикладі французьких бульдогів.

Усупереч назві, французький бульдог має британське походження. На сьогоднішній день порода дуже популярна у Великобританії. Французькі бульдоги посіли друге місце за частотою реєстрації станом на 2017 рік. І це не дивно.

Прихильників породи привертає особливий зовнішній вигляд, невеликий розмір і уявлення про те, що бульдоги — це сімейні собаки і песики-няньки. Однак у кожної медалі є зворотний бік — чимало захворювань, які усе частіше трапляються у представників породи, поступово стають умовною «нормою».

Що ж не так?

Брахіцефалія — ​​анатомічна особливість черепа, вкорочений ніс, які призводять до низки проблем.

  • Опуклі очі набагато частіше схильні до механічних травм під час прогулянок. Аж до того, що пил і пісок можуть спричиняти сильне подразнення.
  • У складках шкіри лишаються часточки бруду, а тепло і вологість провокують ріст бактерій.
  • Проблеми з серцево-судинною системою: колапс трахеї і гортані, потовщення м’якого піднебіння, вузькі носові ходи.
  • Перегрів і бронхіти через неможливість нормального теплообміну.

Хондродистрофія — непропорційне тіло французьких бульдогів призводить до проблем опорно-рухового апарату.

  • Короткі лапи компенсуються навантаженням на спину.
  • Генетична схильність до хвороб міжхребцевих дисків посилюється з часом, а власники часто не встигають помітити, що у собаки є проблеми.
  • Якщо не приділяти часу зміцненню спини і задніх кінцівок, собаки гірше рухаються і можуть страждати на больовий синдром, який проявляється зокрема проблемами поведінки: агресія до людей і тварин, укуси при дотиках чи розчісуванні, відмова від ігор і активності, реактивність. Залежно від типу і ступеня хвороби, симптоми різняться від болю до повного паралічу, який виникає доволі стрімко.

У Великобританії провели масштабне дослідження властивих цій породі захворювань. Мета — описати демографію і поширені порушення всієї популяції французьких бульдогів на основі даних британських ветеринарних клінік. У породи є визнані проблеми зі здоров’ям органів почуттів, дихання, шкірних покривів і хребетного стовпа: дистоція, виразка рогівки, вивих колінної чашечки, грижа міжхребцевого диска першого типу, пороки розвитку хребців і спинний павутинний дивертикул, синдром брахіоцефальної обструкції дихальних шляхів (BOAS), який охоплює стенозування ніздрів, збільшені мигдалини, подовжене м’яке піднебіння, звужені голосові зв’язки, колапс гортані і гіпоплазію трахеї.

Найчастішими зареєстрованими порушеннями є зовнішній отит, діарея, кон’юнктивіт і дерматит шкірної складки. У псів зафіксували вищу ймовірність діагнозу, ніж у сук. По 8 з 26 найпоширеніших розладів: кон’юнктивіт, синдром брахіоцефальної обструкції дихальних шляхів (BOAS), агресія, блювота, розлад роботи верхніх дихальних шляхів, травми кігтів і стеноз носових ходів.

Синдром брахіоцефальної обструкції дихальних шляхів є серйозною проблемою, пов’язаною із благополуччям тварин. На їхнє життя негативно впливають хронічна задишка, непереносимість фізичних вправ, труднощі з харчуванням і порушення сну, апное.

Відносно низька поширеність зареєстрованих діагнозів BOAS та інших респіраторних хвороб у нинішній популяції різко контрастує з результатами інших проспективних клінічних досліджень. До прикладу, клінічне дослідження, проведене у Великобританії з використанням барометричної плетизмографії усього тіла показало, що 89,9 відсотків протестованих французьких бульдогів так чи інакше страждають на BOAS. Причому у 53,9 відсотків спостерігали клінічно значимий рівень хвороби.

Ці останні дані свідчать про те, що багато французьких бульдогів, хворіють на BOAS, що власники і ветеринарні лікарі можуть охарактеризувати як «норму для породи». Проблема у тому, що повсюдно висока реальна поширеність захворювання стирає уявлення про «норму».

На додачу, французькі бульдоги через особливий звук дихання, дещо відмінну міміку і опуклі очі іноді є незрозумілими для інших порід. Це доволі логічно у мові тіла собак, адже середньостатистичному чотирилапому здається, що перед ним особина із перезбудженням чи агресивним настроєм і спілкуватися з нею небезпечно. Тому бульдоги та інші породи з такою тілобудовою у дорослому віці можуть не подобатися деяким собакам.

Усе це не має засмучувати власників французьких бульдогів. Ветеринарна медицина уже вийшла на доволі високий рівень і може забезпечити високу якість життя. Однак разом ми здатні впливати на якість розведення і на те, що можна вважати нормою для собак такого типу.